дуже хороша, хоч і негативна тема…
я схиляюсь до того, що «зальотнтм»-дуже важко! у мене із таких подруга. їй вже 21 рік, у неї не складається особисте життя, вона не пішла навчатсь у вуз, не працює… і найголовніше — її батькам відверто наплювати на неї, їм головне, щоб їх друга донька, старша, що вже заміжня, хороше жила! а як житиме ця дочка — не важливо!!! ніхто не думає, що та робитиме, коли фінансування з боку батьків припиниться, ніхто не думає, як їй жити далі! їм просто не цікаво!!! от так живеться моїй все ж не абортованій подрузі!!! для мене її життя доказ негативного аспекту «зальотності»!!!
як на мене, вимагати незайманості ми, чоловіки, у жінок не маємо права, бо, чомусь, вони так гостро цього в нас не потребують! чого вони, чиї права і так пригнічуються ще й не можуть мати права на вільне користування своїм тілом?
і не може дівчина народитись вже зі знанням імені того, хто дійсно їй призначений і того хто дійсно поставить питання руба:«так! або ти — незаймана, або нам не по-дорозі!» і тримати це лише для нього одного! і, до речі, а якщо такий з'явиться десь аж у сорок років? так що ж, не займатись сексом до посивіння?..
але те, що ми докопались до істини ми не відчуємо… ще жодна знайома мені бабуська, що страждає тим, зізналась, що в неї маразм…
Люблю Вас, бабуськи!
про що би ми ще поговорили з Іванкою, як не про Вас, рідних, з феєричною фантазією?
ой… не знаю!!!
чи то від життя довгого, чи від досвіду набутого!)))
знаєш вислів «все в житті побачила (ив)»…
так може це картини вже пережитого вспливають і накладаються на реальнісь…
так-так!!!
і це навіть не крапля в морі!!!
а ще, знаєте, згадав випадок!
прибігла одна бабка з магазину… ну як прибігла… якщо чесно, то її привезли бо вона побачила померлого чоловіка, що спокійно купляє в склепі(то так деколи такі бабки на магзин кажуть) шкарпетки(напевно в могилі холодно в ноги, тож включаймо шерстяні шкарпетки до свого заповіту!!!))). а як так вийшло? та то просто її троха сліпувата «кумушка» декількома годинами раніше «побачила»(та шо з неї, сліпої, взяти?), як той чоловік, що влітку в ноги змерзає міняв лампочку в домі, а сама подумала, що той вішається! і шо ви думаєте? побігла просити аби не вішавсє? та де! побігла тельмом(то типу швидко!) казати, шо «той іван вішаєтьсє, бо застав маруську с тим, як його, бодай би його холєра ясна взєла, тарасом, як ті сє цюлювали!» ну і сиділи разом в хаті — чекали звістки про смерть! не дочекались — розповсюдили самі і одна прийшла в магазин… собі шось купити і новину повідомити… не повідомила… через присутність доказів протилежного.
отаке то село!!!
ну… найперше це те, що до такого кроку, як офіційна реєстрація кохання, завжди треба підходити обдумано і тоді перед священником у храмі з купою людей навколо ні у кого не повинна виникнути думка про втікачів і клітки. це всі добре знають, та не всі, на жаль так роблять… та всі ми робимо помилки…
вік — безперечно такий, який дозволяє тобі ставитись до одруження так, як треба і такий, який дозволить тобі звісно ж матеріально забезпечити новоспечену сім'ю.
забезпеченість — головне, щоб грошей вистачало і вони були зароблені НЕЮ і НИМ, а не ЇЇ і ЙОГО батьками чи родичами!
готовність — обов'язкова, по іншому сім'і не вийде… пара закоханих — так, сім'я — ні!
звичайно ж потрібно планувати і дотримуватись графіку, а не вагітніти, наприклад(це докір не лише жінкам, а й чоловікам, бо без них вагітність не відбудеться), чи ще інші форс-мажори влаштовувати, бо це ж НАШ, кохані, день і саме МИ з дитинства складали історїї, який він буде світлий і радісний, а не зупинений невчасними переймами...)))
я схиляюсь до того, що «зальотнтм»-дуже важко! у мене із таких подруга. їй вже 21 рік, у неї не складається особисте життя, вона не пішла навчатсь у вуз, не працює… і найголовніше — її батькам відверто наплювати на неї, їм головне, щоб їх друга донька, старша, що вже заміжня, хороше жила! а як житиме ця дочка — не важливо!!! ніхто не думає, що та робитиме, коли фінансування з боку батьків припиниться, ніхто не думає, як їй жити далі! їм просто не цікаво!!! от так живеться моїй все ж не абортованій подрузі!!! для мене її життя доказ негативного аспекту «зальотності»!!!
це реальний шанс показати себе суспільству!
і не може дівчина народитись вже зі знанням імені того, хто дійсно їй призначений і того хто дійсно поставить питання руба:«так! або ти — незаймана, або нам не по-дорозі!» і тримати це лише для нього одного! і, до речі, а якщо такий з'явиться десь аж у сорок років? так що ж, не займатись сексом до посивіння?..
Люблю Вас, бабуськи!
про що би ми ще поговорили з Іванкою, як не про Вас, рідних, з феєричною фантазією?
краще вже широкий)
чи то від життя довгого, чи від досвіду набутого!)))
знаєш вислів «все в житті побачила (ив)»…
так може це картини вже пережитого вспливають і накладаються на реальнісь…
поможе цей пристрій не завжди!)))
ху!!!
якби не ти!!!
дякую!
все ж добре коментувати і вказувати таки на помилки!)))
у мене помилка
має бути так
… не піду й я, -залишишся І ТИ!..
це ж треба… одна помилка зміст ламає...!
тут ЙОГО слів взагалі немає…
і то талантисько-мій друг!!!
аби с знали ви!!!))))
та можна і тут, ми ж усі тут, щоб отримувати відгуки і думки про свої роботи.
з сільським колоритом!)))
і це навіть не крапля в морі!!!
а ще, знаєте, згадав випадок!
прибігла одна бабка з магазину… ну як прибігла… якщо чесно, то її привезли бо вона побачила померлого чоловіка, що спокійно купляє в склепі(то так деколи такі бабки на магзин кажуть) шкарпетки(напевно в могилі холодно в ноги, тож включаймо шерстяні шкарпетки до свого заповіту!!!))). а як так вийшло? та то просто її троха сліпувата «кумушка» декількома годинами раніше «побачила»(та шо з неї, сліпої, взяти?), як той чоловік, що влітку в ноги змерзає міняв лампочку в домі, а сама подумала, що той вішається! і шо ви думаєте? побігла просити аби не вішавсє? та де! побігла тельмом(то типу швидко!) казати, шо «той іван вішаєтьсє, бо застав маруську с тим, як його, бодай би його холєра ясна взєла, тарасом, як ті сє цюлювали!» ну і сиділи разом в хаті — чекали звістки про смерть! не дочекались — розповсюдили самі і одна прийшла в магазин… собі шось купити і новину повідомити… не повідомила… через присутність доказів протилежного.
отаке то село!!!
це важливо для мене
вік — безперечно такий, який дозволяє тобі ставитись до одруження так, як треба і такий, який дозволить тобі звісно ж матеріально забезпечити новоспечену сім'ю.
забезпеченість — головне, щоб грошей вистачало і вони були зароблені НЕЮ і НИМ, а не ЇЇ і ЙОГО батьками чи родичами!
готовність — обов'язкова, по іншому сім'і не вийде… пара закоханих — так, сім'я — ні!
звичайно ж потрібно планувати і дотримуватись графіку, а не вагітніти, наприклад(це докір не лише жінкам, а й чоловікам, бо без них вагітність не відбудеться), чи ще інші форс-мажори влаштовувати, бо це ж НАШ, кохані, день і саме МИ з дитинства складали історїї, який він буде світлий і радісний, а не зупинений невчасними переймами...)))
там 80% реальності, лише описана та реальність з гумором, та насправді не так все і смішно… навіть, навпаки — далеко не смішно!